Блог бібліотекаря Шпаченко Олени : Місячник шкільних бібліотек

9 клас

Реалізм (лат. realis — речовий, дійсний.) — 1. Тип художнього пізнання світу — правдиве, об’єктивне відображення дійсності засобами того чи іншого мистецтва.

Метод — художній метод, в основі якого лежить принцип життєвої правди в змалюванні соціального середовища, побуту, суспільних відносин і типів людських характерів.

Напрям — напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 1830-х роках спочатку у Франції, а в XIX ст. поширився в Європі й Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою проблемою є взаємини людини й середовища, а також упливу конкретної соціально-історичної ситуації на формування особистості.

Іноді реалізм ХІХ ст. називають «класичним реалізмом» або «критичним реалізмом». Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе, який обґрунтував програмові засади цього напряму.

Історичні умови та провідні ідеї реалізму

Час і місце виникнення	Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах
Причини виникнення	Реалістичний напрям виник як заперечення художніх принципів романтизму
Чим характеризується епоха	Наполеонівські війни; громадянська війна в США; об’єднання Германії; розвиток капіталізму; жорстка ринкова боротьба; соціально-демократичні рухи; знакові відкриття в природознавстві; розвиток науково-технічного прогресу
Основні ідеї	Основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру.) особистості. На перше місце в літературі висувається типізація дійсності, що утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення
Характерні ознаки	Зв’язок із дійсністю, аналітизм, типовість образів і ситуацій, розкриття впливу соціального середовища на людину, критичний пафос, дослідження життя суспільства, психологізм та ін.
Жанрові особливості	Соціально-психологічний роман, повість, новела, цикли романів, соціально-побутовий роман, історичний роман, роман-епопея
Представники реалізму	Література — О. Бальзак (Франція), Ч. Діккенс (Англія), Л. Толстой (Росія), Панас Мирний (Україна); живопис — Ж.-Д.- Г. Курбе, Ф. Мілле, М. Пимоненко; музика — Дж. Верді, М. Мусоргський

4. Слово вчителя

— Приблизно в 1830-1850 рр. у літературі склалася ситуація своєрідного «естетичного двовладдя», тобто співіснування двох художніх напрямів — романтизму й реалізму. Згодом романтизм та реалізм розвивалися послідовно, іноді — паралельно, а іноді вони переплітались.

Характерні ознаки романтизму та реалізму

Романтизм	Реалізм
Зображення виняткового героя у виняткових обставинах	Зображення типового героя в типових обставинах
Авторське сприйняття дійсності	Відтворення дійсності, її правдоподібне зображення
Самоцінність особистості, підкреслена незалежність її від суспільства, умов і місця існування	Зображення людини в різноманітних соціально-побутових і психологічних зв’язках із навколишнім світом
Суб’єктивність автора, вираз його ставлення до світу, ліризм	Прагнення автора до об’єктивності
Змалювання героя однією-двома яскравими, характерними, опуклими рисами, фрагментарно	Створення характеру героя як багатогранного, неоднозначного, внутрішньо суперечливого
Нерозв’язність конфлікту, неможливість або умовний характер успішного результату	Вирішення конфлікту і благополучний результат досяжні

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: уміти характеризувати реалізм як літературний напрям, називати найвідоміших його представників, наводити приклади реалістичних творів.

Індивідуальне (творче): підготувати повідомлення про О. де Бальзака або монолог від його імені; про символіку складових пам’ятника О. де Бальзаку в м. Аґд (Франція) роботи З. К. Церетелі; про екранізації твору «Ґобсек».

Учитель. Дев’ятнадцяте століття — одна з найцікавіших і найяскравіших сторінок у розвитку літератури світу: наприклад, реалізм як літературний напрям (особливо у прозі) розквітнув саме в середині цього століття. Письменники-реалісти вивчали мотиви поведінки та приватне життя різних людей, для того щоб зображати це життя об’єктивно й неупереджено, показуючи як позитивні, так і негативні його ознаки, порушуючи у своїх творах «низькі» та «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки. Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтва є показ літературного героя в тісному зв’язку з оточенням, яке впливає на формування його характеру. Ретельно аналізуючи дійсність, різну соціальну поведінку, митці-реалісти створювали типи — узагальнені образи людей, характерні для певної групи суспільства чи соціальної групи (своєрідний аналог видів і підвидів у біології). Сьогодні ми спробуємо з’ясувати історію виникнення цього літературно-мистецького напряму та визначити його характерні ознаки.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Евристична бесіда

ü Назвіть асоціації, які викликає у вас слово реалізм (або доберіть до нього синоніми, епітети). (Дійсність, життєвість, справжність, правдивість та ін.)

ü Які твори художньої літератури з-поміж вивчених на уроках зарубіжної та української літератур ви вважаєте реалістичними або такими, що містять реалістичні ознаки? Дж. Олдрідж «Останній дюйм», В. В. Биков «Альпійська балада», І. К. Карпенко-Карий «Сто тисяч» тощо.)

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Слово вчителя

— Своїх класичних форм реалізм набув у Франції у 1830-ті рр., а згодом поширився рештою країн Європи. Сам термін реалізм з’явився значно пізніше, ніж саме явище: уперше його застосували маловідомі французькі письменники Шанфльорі та Л. Е. Е. Дюранті, утверджуючи принципи реалізму в збірці «Реалізм» (1857) та однойменному журналі (1850-1857).

Теоретично обґрунтували новий напрям Стендаль (у трактаті «Расін і Шекспір») та О. де Бальзак (у передмові до «людської комедії»).

На формування реалістичного світогляду вплинули філософія позитивізму, розвиток природничих і суспільних наук (економіки, соціології, психології).

У творах деяких письменників романтизм і реалізм тісно переплетено (наприклад, в «Айвенго» Вальтера Скотта гармонійно співіснують фольклорні елементи, інтерес до Середньовіччя, романтичні сюжет і герої та водночас конкретно-історичний підхід до зображуваного).

2. Словникова робота (запис до зошитів)

Реалізм (латин. realis — речовий, дійсний) — літературно- мистецький напрям, який полягає у всебічному відображенні взаємин людини й середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості.

Позитивізм (латин. positivus — позитивний) — напрям філософії, у якому єдиним джерелом знань вважали конкретні науки. Виник у Франції у 1830-ті рр. Його започаткував французький філософ і соціолог Оґюст Конт (Комт). Позитивісти не визнавали абстрактних теоретичних міркувань, вважаючи неможливим за їхньої допомоги відображати справжнє життя. Своєю філософією вони оголосили конкретні науки, що спиралися на досвід людини.

Натуралізм (латин. natura — природа) — назва течії в європейській літературі та мистецтві, що виникла в 1870-ті рр. й особливо поширилася в 1880-1890-ті.

3. Робота з підручником (евристична бесіда; запис до зошитів)

ü Самостійно опрацюйте статтю підручника про реалізм. Складіть опорний конспект — схеми або таблиці «Найвідоміші представники літератури реалізму ХІХ ст.» та «Ознаки реалістичної літератури ХІХ ст.».

Найвідоміші представники літератури реалізму ХІХ ст.

Франція	Англія	Росія	Україна
Стендаль, О. де Бальзак, Ґ. Флобер, Ґі де Мопассан, П. Меріме, Е. Золя	В. М. Теккерей, Ч. Діккенс, Ш. Бронте	О. С. Пушкін («Євгеній Онєгін», прозові твори), М. Ю. Лермонтов («Герой нашого часу»), М. В. Гоголь («Мертві душі»), Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой, І. С. Тургенев, І. О. Гончаров, А. П. Чехов, М. С. Лєсков, М. Є. Салтиков-Щедрін	Т. Г. Шевченко, Панас Мирний, І. С. Нечуй-Левицький, Б. Д. Грінченко та ін.

4. Інтерактивний прийом «Мозковий штурм»

ü Опрацюйте таблицю «Реалізм у різні часи». Чому, на вашу думку, ознаки реалізму присутні в багатьох попередніх літературних течіях?

Реалізм у різні часи

Літературна доба, течія	Дійсність, яку зображено	Герой та прийоми його зображання	Проблема, конфлікт
Відродження (XVI ст.)	Вільне царство природи, суспільство без забобонів	Красу тіла гармонійно поєднано з багатством душі й розуму. Самоцінність людини, її поетизація	Між гуманістичним та середньовічним ідеалами
Просвітництво (XVIII ст.)	Природні обставини, умовно правдоподібні ситуації	людина розумна, практична; піднесення сили розуму; критика нерозумних дій у сатиричних образах	Між раціональним і стихійним, негативним у людині й суспільстві
Літературна доба, течія	Дійсність, яку зображено	Герой та прийоми його зображання	Проблема, конфлікт
Критичний реалізм (XIX ст.)	Типові умови, типові обставини	Типовий представник певного суспільного прошарку, поведінка якого зумовлена соціальними обставинами	Між особистістю й суспільними протиріччями
Соціалістичний реалізм (XX ст.)	Дійсність із позицій партійного врядування	Ідеалізована людина соціалістичного суспільства; будівник нового суспільства	Між буржуазними й соціалістичними ідеями

Очікувані відповіді

■ Література в усі часи свого розвитку не була відстороненою від дійсності, зображувала її й намагалася вплинути на неї.

■ У центрі реалістичної літератури перебуває людина.

■ Завжди існував конфлікт людини й суспільства, залежність людини від соціальних, природних і біологічних умов.

5. Міні-лекція вчителя (запис до зошитів)

ü За міні-лекцією вчителя продовжте складати опорний конспект уроку.

— Буржуазне суспільство потребувало інших форм художнього мислення і вираження, що зумовило перехід літератури в середині XIX ст. від романтизму до реалізму. Тепер письменники зосередили увагу на зображенні різних сфер буржуазного побуту, що породжував інший менталітет і вимагав іншого, реалістичного художнього вираження. Тому в європейських літературах XIX ст. поряд із романтизмом як художньою системою великого значення набуває реалізм: хоча деякий час ці течії розвивалися паралельно, проте романтизм домінував у першій половині століття, а реалізм — у другій. Золота доба багатосторінкової прози XIX ст. відбилася в соціально-психологічному, історичному, автобіографічному, філософському та інших реалістичних романах.

Принципи реалізму, звісно, не поділяли романтичного захоплення культом уяви, фольклором, історією та природою, звернення до надприродного й фантастичного, але відмежуватися взагалі від цього не могли, адже в житті завжди присутнє щось незбагненне й таємниче.

реалізм збагатив різноманітні стилі, одним із яких наприкінці XIX ст. став натуралізм (Еміль Золя). Натуралісти вважали, що витвір мистецтва має бути справжнім «людським документом» — вичерпним описом того чи іншого суспільного явища. Доля персонажів, їхня психологія залежать від спадковості (життєвий шлях, характер героя обумовлені його генами, спадковістю), середовища (персонаж є продуктом середовища, у якому формувався) й історичного часу. Натуралісти позбулися заборони на багато тем, які доти не заведено було описувати в літературі.

Ще в 1850-ті рр. у Великій Британії та Франції поширився естетизм («парнасці» Д. Ґ. Россетті, Дж. Рьоскін, В. Х. Пейтер та ін.). Письменники-естети проголосили красу головною цінністю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне і навіть вважали, що краса є вищою за мораль (найяскравіший представник — Оскар Уайльд).

У 1870-1880-ті рр. у деяких країнах набув поширення неоромантизм — повернення письменників до таких романтичних образів, як сильна самотня особистість, а також до тем екзотичних країн, пригод, таємниць (найяскравіші представники — Р. Л. Стівенсон, Р. Кіплінґ, Е. Ростан та ін.). Автори неоромантичних творів багато чого запозичили у реалізму (наприклад, мистецтво психологічного аналізування у зв’язку з оточенням).

Як бачимо, реалізм у XIX ст. не тільки посідав панівні позиції, а й значною мірою впливав на інші напрями літератури, готуючи ґрунт для появи нових стилів і течій.

Із найвидатнішими художніми творами XIX ст. ми ознайомимося в 10-му класі. Для того щоб зрозуміти та сприйняти будь-який мистецький твір, необхідні співпраця читача й автора, вдумливе літературознавче аналізування цього твору в історичному й естетичному контекстах, а також погляд із позицій загальнолюдських цінностей.

Історичний контекст передбачає визначення місця й ролі твору в історико-культурному, літературному процесах доби, його актуальність для свого часу, співзвучність сюжету історичній епосі. Естетичний контекст передбачає розкриття естетичних ідеалів автора, визначення художньої цінності літературного твору, його художньо-емоційної природи, особливостей поетики. Філософський контекст ґрунтується на ідеях позитивізму.

У XIX ст. література стає засобом пізнання людьми себе і навколишнього світу, набуває ідеологічного значення. Однією з ознак реалізму є тяжіння до правдоподібності, що виявляється в зображенні характерів, обставин, побутових подробиць. Важливу роль відіграє мотивація вчинків героя. Об’єктивована манера оповіді справляє враження саморозвитку подій і характерів, невтручання автора в їхній перебіг. Реалісти підкреслюють соціальну зумовленість суспільних відносин, тому й досліджують зв’язок людини із середовищем. Зрозуміло, що художній твір успішно витримує випробування часом, якщо сповідує загальнолюдські цінності, звучить актуально в різні часи та для різних народів.

реалізму як мистецькому напряму також відповідає певна система жанрів. Провідну роль у ній відігравали прозові твори (роман, повість, фізіологічний нарис), хоча розвивалася й поезія. У цей період з’являється соціально-психологічна проза, для якої є характерним зображення історії людської душі: коли письменник досліджує психологічну еволюцію героя, усі драматичні зміни його почуттів тісно позв’язані з тими соціальними умовами, у яких цій особистості доводиться жити.

6. Сприйняття творів інших видів мистецтва

Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням

1- й учень. Піднесення реалізму як художнього методу почалося в графіці. Неабияку роль відіграла у цьому творчість Оноре Дом’є, чиє мистецтво споріднене реалізмові О. де Бальзака. Дом’є зажив слави нещадною сатирою на короля Луї-Філіппа I і панівну буржуазну верхівку Франції. Його карикатури друкували в періодичних виданнях і розповсюджували окремими ліногравюрами. Виставлена у вітрині літографія Дом’є «Ґарґантюа» (карикатура на Луї-Філіппа I, який ковтає золото і «віддає» натомість ордени й чини) збирала цілі натовпи. Саме через цю гравюру художника покарали 6 місяцями в’язниці та великим штрафом. 1834 року в літографіях «Законодавче черево», «Всі ми люди, обіймемось!», «Цього можна відпустити на волю» Дом’є зобразив колективний портрет палати депутатів, викривши бездарність і жадібність, жорстокість і лицемірство влади заможних. Він же створив пронизане глибоким трагізмом зображення кривавої розправи влади над робітниками — «Вулиця Транснонен 15 квітня 1834 року». Заборона 1835 р. політичної карикатури змусила митця обмежитися побутовою сатирою.

2- й учень. Позиції реалізму в живописі середини сторіччя зміцнив Ґюстав Курбе. Довкола його творів «Каменярі» та «Похорон в Орнані» розгорнулися бурхливі суперечки. На першій картині фігури старого і молодого робітників, уся колірна гама полотна створюють враження сумного, безрадісного життя, заповненого одноманітною, виснажливою працею. На другій зображене «товариство» невеликого провінційного містечка Орнан, батьківщини художника, під час поховання на місцевому кладовищі. Контраст урочистості траурної церемонії й нікчемності людських пристрастей навіть перед обличчям смерті викликав і в критики, і в публіки бурю протестів, що зробило Курбе «знехтуваним»: 1875 року його картини не прийняли для експонування на Всесвітній виставці. Тоді художник власним коштом збудував скромне приміщення, назвавши його «Павільйон реалізму», і розмістив там 40 робіт, зокрема свою програмову картину «Майстерня художника». У каталозі до цієї виставки митець так обґрунтував принципи реалізму в мистецтві: «Бути спроможним виразити звичаї, ідеї, обличчя епохи, бути не тільки художником, а й людиною, отже, творити живе мистецтво — таким є моє завдання». Він став членом Паризької комуни, а після її розгрому був вимушений емігрувати до Швейцарії.

3-й учень. жанр тематичної картини, написаної на сучасному матеріалі, стає основним для художників-реалістів, розвиваються також пейзаж і портрет. У другій половині XIX ст. центр реалістичного напряму в образотворчому мистецтві перемістився із Франції до Росії. Величезний внесок у реалізм зробили російські передвижники — учасники демократичного об’єднання Товариства пересувних художніх виставок, створеного 1871 р.: І. М. Крамськой, І. Ю. Рєпін, В. І. Суриков, В. Г. Перов, О. К. Саврасов, І. І. Шишкін, І. І. Левітан, А. І. Куїнджі. Вони збагатили образотворче реалістичне мистецтво психологізмом, майстерністю соціального узагальнення й поетизацією рідної природи.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

1. Аналітична робота

ü За прослуханою міні-лекцією вчителя та повідомленнями однокласників складіть тези за темою «Принципи реалізму в мистецтві XIX ст.».

Очікувана відповідь

Принципи реалізму в мистецтві XIX ст.:

■ тяжіння реалізму до об’єктивності, достовірності;

■ втілення в реалізмі як літературному напрямові діалектичного зв’язку між закономірно-загальним та індивідуально- особливим;

■ переважання індивідуальних стилів над загальними;

■ відмова від поділу стилю на «високий» та «низький» залежно від сфер зображення, а також від розмежування явищ на «естетичні» та«неестетичні»;

■ пізнавальне спрямування (зв’язки з історією, природознавством, соціологією, психологією);

■ аналітичний підхід до дійсності, намагання відтворити світ як складну єдність;

■ увага до проблем взаємодії людини і середовища, до типових характерів за типових обставин;

■ перенесення центру уваги на соціальну сферу;

■ переважання епічного першоджерела;

■ психологізація всієї атмосфери твору, його предметно- емоційного світу (портрет, інтер’єр, пейзаж тощо).

2. Евристична бесіда

ü Назвіть хронологічні межі літератури XIX ст.

ü Які суспільно-політичні події впливали на розвиток культури цього періоду?

ü Назвіть напрями, що існували в літературі XIX ст.

ü Що таке реалізм?

ü Які роботи є теоретичним підґрунтям цього напряму?

ü Назвіть провідні ознаки реалізму.

ü Що вважають філософським підґрунтям цього напряму?

ü Як ви розумієте поняття соціально-психологічна проза?

ü Назвіть представників реалізму в літературі й образотворчому мистецтві.

11 клас

Тема. Життєвий і творчий шлях німецького письменника Бертольда Брехта. Б. Брехт як драматург-новатор. «Епічний театр» Брехта, його теоретичні засади й творча практика

Мета: простежити життєвий і творчий шлях драматурга, визначити особливості його епічного театру, творчого доробку; розвивати навички сприйняття інформації на слух, аналітичне, образне мислення; виховувати активного читача, сприяти формуванню гуманістичного світогляду.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врятовані люди!» — проголосив німецький драматург Бертольд Брехт, замислюючись над тим, куди можуть завести людську цивілізацію наукові відкриття, використані жорстоким розумом.

Про особистість письменника, його новаторський підхід до театру поговоримо на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

Бесіда

Із чим пов’язані активні пошуки засобів виразності у світовій літературі другої половини XX ст.?

Назвіть нові жанри інтелектуальної прози, драматургії; наведіть приклади.

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція учителя з елементами бесіди

— Йшов 1915 рік. Європа захлиналася в кривавій, безглуздій війні, яка вимагала все нових і нових жертв. Вірнопіддані баварські вчителі готували із своїх учнів «гарматне м’ясо». Коли в Аугсбурзькій гімназії для написання твору запропонували вислів Горація «Солодко й почесно вмерти за Батьківщину», гімназист Бертольд Брехт написав: «Вислів, що вмерти за Батьківщину солодко й почесно, можна розцінювати так само, як тенденційну пропаганду. Прощатися із життям завжди важко, у ліжку так само, як і на полі бою, і особливо молодим людям у розквіті сил. Тільки пустоголові дурні можуть зайти у своєму марнослів’ї так далеко, щоб говорити про легкий стрибок крізь темні ворота». За це юнака ледь не виключили з гімназії.

Брехт активно виступав проти воєнного психозу й насильства, облудної моралі тих, хто «потайки потягував вино, а прилюдно уславлював воду». Він намагався відмежуватися від свого середовища, принципів й поглядів, що були йому чужі:

В міру того, як я зростав і роздивлявся довкола,

Відвертало мене від людей мого класу,

Від звички наказувати і від послуг лакея.

І залишив я свій клас, і приєднався

До простого люддя.

(Переклад Л. Череватенка)

Бертольд Брехт народився 1898 року в Аугсбурзі в родині фабриканта. Його виховували як панську дитину, а він чомусь прихилявся до бідних і знедолених. 1917 року він вступив до Мюнхенського університету, де вивчав медицину. Через рік був призваний до армії, служив кілька років санітаром у госпіталі. Почав писати вірші, п’єси, знайшов і вдячних слухачів — поранених. Особливою популярністю користувався вірш «Легенда про мертвого солдата», за яку фашисти, що прийшли до влади 1933 року, позбавили його німецького громадянства.

І було за що: Брехт створив гостру, їдку сатиру на мілітаризацію держави, на сумнівне право одних розпоряджатися життям інших. У вірші йдеться про те, як загинув один солдат, його поховали. Але якось на цвинтар приходить військова лікарська комісія й намагається повернути воїна на поле бою. Дарма, що солдат мертвий, — лікарі увіллють йому в рот вина й оживлять його; дарма, що солдат мовчить, — німий менше говоритиме; дарма, що труп уже гниє, — кадило попа розвіє сморід. Висновок готовий: «Солдат загалом годиться до війни».

1933 року в Німеччині запалали інквізиторські вогнища: на них горіли книги найсвітліших умів світу, а серед них — і твори Б. Брехта.

На той час уже відомому письменникові доводиться залишити батьківщину. Він живе в еміграції у Франції, Швеції, Фінляндії, Америці та інших країнах. І в таких умовах Брехт продовжує боротися проти фашизму своїм словом.

П’єси драматурга йдуть по всьому світу: «Мати» — у Нью-Йорку, «Круглоголові та гостроголові» — у Копенгагені,

«Гвинтівка Тереси Каррар», «Страх і відчай у Третій імперії» — в Цюріху. Нацистську доктрину Брехт розвінчує в п’єсах «Кар’єра Артура Уї, якої могло б не бути», «Швейк у Другій світовій війні».

Шість років письменник жив у США, але після виходу на сцену його драми «Життя Галілея» 1947 року він змушений був відповідати на запитання сенатської комісії з розслідування антиамериканської діяльності й виїхати з країни.

Після закінчення Другої світової війни Б. Брехт жив у Німецькій демократичній республіці, заснував театр «Берлінський ансамбль», ставив у ньому п’єси, вів активну боротьбу за мир, за возз’єднання всіх німецьких земель, хоча ця теза 1956 року не була популярною у світі, розколотому на два непримиренні блоки — НАТО і Варшавський договір. 1956 року письменник помер.

Яким ви уявляєте собі письменника за цією розповіддю? Назвіть визначальні риси його характеру.

Бертольд Брехт став засновником теорії та практики епічного театру. Ще наприкінці 20-х рр. драматург заявляв, що найбільшу надію покладає на тих людей, які йдуть із театру незадоволені засиллям містики, порнографії, проповіді насильства й жорстокості. Провідним напрямом у німецькій драматургії того часу був експресіонізм, який, за словами Брехта, «проголосив визволення людини і не здійснив його». Митці-експресіоністи, суб’єктивно чесні й чисті, виступали проти війни й крові. Але не бачили виходу для людства. Саме в цей час розгубленості та непевності Брехт заговорив про необхідність створення «бойового мистецтва» — мистецтва, яке б змусило людину визначити власну позицію в житті. Глядач повинен думати, аналізувати, приймати рішення, тоді як роками народ привчали не думати, а лише виконувати накази.

У своїй програмній праці «Сучасний театр — театр епічний» Брехт подав схему, у якій порівнює драматургічну й епічну форми театру. Розглянемо таблицю.

Драматична форма театру	Епічна форма театру
Дія	Розповідь
Залучає глядача до сценічної дії і розтрачає його активність	Робить глядача спостерігачем, але пробуджує його активність
Дає глядачеві змогу виявляти почуття	Примушує глядача приймати рішення
Переживання	Світогляд
Глядач співпереживає	Глядач вивчає
Гіпноз	Аргументація
Сприймання консервується	Сприймання переходить у пізнання

Одним із стрижневих принципів теорії та практики епічного театру Брехта став ефект відчуження. Митець, застосовуючи ефект відчуження, позбавляє вже відоме явище його звичності, побутової заяложеності, показує його в несподіваному ракурсі.

Як ви думаєте, чи був для глядачів «епічний театр» цікавішим за звичайний драматичний?

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Поміркуйте! Уставте пропущені слова у висловлювання І. Фрадкіна й прокоментуйте його.

«Теорія епічного театру була теорією універсальною, тобто... всі галузі театрального мистецтва й узагальнювала принципи, на яких ... творча робота драматурга, режисера, актора, художника, композитора, аж до гримера й освітлювача»

Для довідок: охоплювала, будується; знаходила, милується; відвідувала, коригується; чергувала, знаходиться.

VI. Домашнє завдання Розповідати про життєвий і творчий шлях Б. Брехта, його «епічний театр».

Прочитати драму «Життя Галілея».

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжте речення. • Драматургія для мене — це такий жанр...

7 клас

Тема. О.С.Пушкін (1799-1837) «19 жовтня». Уславлення дружби й вірності у вірші

Мета: ознайомити учнів із ліцейським періодом життя Пушкіна, з друзями поета, змістом вірша «19 жовтня»; удосконалювати навички виразного читання, зв’язного усного мовлення, складання аргументованої відповіді; розвивати навички учнів із коментованого читання та аналізу поетичного тексту; дати уявлення про вірність і відданість дружбі у середовищі ліцеїстів пушкінського випуску.

Обладнання: підручник, мультимедійна презентація, тексти вірша

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ («Сьогодні мій найкращий день»)

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель.

На уроках зарубіжної літератури ми говоримо з вами про красу людських взаємин, про вічні цінності, які посідають чільне місце в житті людини. І сьогодні наша розмова піде про незвичайну юнацьку дружбу, із честю пронесену крізь роки і випробування, про клятву відданості, про чудовий союз людських сердець, який, «как душа, неразделим и вечен»…

Витоки такої надзвичайної відданості юнаків один одному слід шукати в їхній альма-матер – у Ліцеї Царського Села, талановиті педагоги якого переймалися передусім вихованням непересічних особистостей, сприяли розвитку найкращих душевних поривань своїх учнів. Сьогодні ми поринемо в атмосферу цього чарівного місця – Ліцею в Царському Селі, познайомимося з його видатними випускниками, поміж яких – майбутні декабристи, талановиті письменники і просто чесні та порядні люди.

Проте найяскравіше запалала зірка одного з ліцеїстів, всесвітньовідомого російського поета – О.С.Пушкіна, який усе своє нетривале життя був відданий юнацькій дружбі.

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. Запис теми в зошити

IV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

· Що вам відомо про О.С. Пушкіна?

· Пригадайте, які його твори ви читали.

· Які твори цього поета ми вивчали на уроках зарубіжної літератури?

Учитель.

Сьогодні ми відкриємо для себе ще одну грань творчого спадку Олександра Сергійовича Пушкіна – поезію дружби.

V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота з підручником. Читання й обговорення статті «Сторінки життя та творчості» (с.129-131)

Доповнення вчителя.

Ліцей було створено указом імператора Олександра І, там мали виховуватися й здобувати освіту молодші брати імператора.

Однак члени царської родини в Ліцеї так і не навчались. Ліцейська освіта прирівнювалась до університетської, тому на 30 місць було багато охочих.

Ліцей – єдиний навчальний заклад у Росії, де були заборонені тілесні покарання вихованців.

Юнаків з найкращих дворянських сімей спеціально готували до державної діяльності, до служіння батьківщині.

· Доведіть, користуючись отриманою інформацією, що Царськосельський ліцей був прогресивним навчальним закладом у Росії початку XIX століття.

· Як вплинуло навчання в Ліцеї на талант О.Пушкіна?

· Які інтереси об’єднували ліцеїстів, до чого вони прагнули?

· Чому дата «19 жовтня» є такою важливою в долі ліцеїстів? Чим вона стала для них після випуску з ліцею?

2. Робота з картиною Іллі Рєпіна «Пушкін на ліцейському екзамені в Царському селі 8 січня 1815 року» (1911 р.)

Учитель.

У січні 1815 року в Ліцеї відбулися перевідні іспити за перші три роки навчання. Ці іспити мали бути публічними – запрошені офіційні особи, високі посадовці, родичі. Стало відомо, що буде присутній сам Гаврило Романович Державін – видатний російський поет XVIII ст.

Коли стало відомо про його приїзд до Ліцею, учитель словесності умовив Пушкіна написати вірші, достойні прочитання перед великим поетом. Так з’явився вірш «Воспоминания в Царском Селе».

· Які почуття, на ваш погляд, переживають персонажі картини Іллі Рєпіна?

· Як художник увиразнив образи О.Пушкіна та Гавриїла Державіна?

Доповнення вчителя.

Як згадував пізніше Пушкін, Державін був уже дуже старий, швидко втомився, він неуважно слухав, дрімав. Але коли розпочався іспит з російської словесності, поет змінився. Він пожвавився, очі його заблищали. Пушкін згадував: «Разумеется, читаны были его стихи, поминутно хвалили его стихи. Он слушал с живостью необыкновенной.

Наконец вызвали меня. Я прочел мои «Воспоминания в Царском Селе», стоя в двух шагах от Державина. Я не в силах описать состояние души моей: когда дошел я до стиха, где упоминаю имя Державина, голос мой отрочески зазвенел, а сердце забилось с упоительным восторгом… Не помню, как я окончил своё чтение, не помню, куда убежал. Державин был в восхищении, он меня требовал, хотел обнять… Меня искали, но не нашли… »

Говорили, наче Гаврило Романович вигукнув тоді: «Я не вмер!»

У романі «Євгеній Онєгін» Пушкін пригадає цей епізод зі свого дитинства:

Успех нас первый окрылил;

Старик Державин нас заметил

И, в гроб сходя, благословил.

3. Робота з підручником. Виразне читання статті «Історія створення» (с.131-132)

4. Виразне читання й обговорення вірша «19 жовтня»

· Яке враження справив на вас вірш?

· Про що цей поетичний твір?

· Чи зрозуміло вам, чому вірш має назву «19 жовтня»?

· Сам Пушкін не поставив рік (1825) біля назви свого вірша, а видавці роблять на цьому акцент. Як ви думаєте, чому?

· Які образи вірша запам’яталися вам найбільше? Чому?

· Що у цьому творі, на вашу думку, важливіше – перебіг подій, чи стан і настрої ліричного героя? Чому?

5. Аналіз вірша «19 жовтня»

· Виразно прочитайте першу строфу вірша. Поміркуйте, чому Пушкін розпочинає твір з осіннього пейзажу?

Побічно осінь є згадкою про час створення Царськосельського ліцею – 19 жовтня 1911 року.

Головним же є прийом художнього паралелізму, використаний Пушкіним. Картина осінньої природи передає стан смутку й самотності ліричного героя, одного з кола ліцеїстів, який не може бути разом з друзями на святі Ліцею, на святі зустрічі випускників. Постійні звернення до каміна чи келиха тільки підкреслюють відсутність головного – дружнього спілкування.

· Виразно прочитайте другу й третю строфу вірша. Як ви вважаєте, печаль пушкінського героя пов’язана з відсутністю конкретного друга, конкретної людини? Аргументуйте свою думку.

· Третя строфа вірша переповнена запитаннями. Яке з них, по-вашому, головне? Визначте головну проблему у цих запитаннях, яка їх роль у подальшому розвитку міркувань і переживань ліричного героя?

Ліричний герой подумки зі своїми друзями. Його турбують питання «Кто не пришел? Кого меж вами нет?». Ці запитання є відправною точкою міркувань про долю своїх «однокашників».

· В наступних рядках Пушкін називає імена тих, з ким його пов’язувала дружба не тільки під час навчання в Царськосельському ліцеї, а й після його закінчення. Імена яких ліцейських друзів згадує Пушкін у вірші?

Микола Корсаков (1варіант)

Федір Матюшкін (2 варіант)

Іван Пущін (3 варіант)

Олександр Горчаков (4 варіант)

Антон Дельвіг (5 варіант)

Вільгельм Кюхельбекер (6 варіант)

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

· Підготувати виразне читання вірша О.С.Пушкіна «19 жовтня»

· Здійснити дослідження строф, у яких Пушкін називає конкретні імена своїх друзів по ліцею або робить натяк на ті факти в біографії товаришів, за якими вони будуть упізнані (за варіантами). Підготувати повідомлення (в зошиті) за планом:

1. Портрет друга.

2. Прізвище та ім’я, роки життя.

3. Ліцейське прізвисько.

4. Рядки з вірша, присвячені цій людині.

5. Як склалася доля ліцейського товариша

6. Як пов’язана ця людина з долею Пушкіна

Завдання №1

Назвіть факти з життя О.Пушкіна, які відповідають цим датам.

6 червня 1799 р.

8 січня 1815 р.

19 жовтня 1825 р.

19 жовтня 1811 р.

10 лютого 1837 р.

Завдання №2

Прочитайте уривок із вірша О.Пушкіна. Назвіть метафори

Роняет лес багряный свой убор,

Сребрит мороз увянувшее поле,

Проглянет день как будто поневоле

И скроется за край окружных гор.

Завдання №3

Установіть відповідність між іменами друзів-ліцеїстів О.Пушкіна й авторською характеристикою у вірші

Друг-ліцеїст

1. Федір Матюшкін

2. Микола Корсаков

3. Олександ Горчаков

4. Антон Дельвіг

5. Вільгельм Кюхельбекер

6. Іван Пущін

Авторська характеристика

А. «… кудрявый наш певец»

Б. «С лицейского порога

Ты на корабль перешагнул шутя,

И с той поры в морях твоя дорга… »

В. «… твой голос пробудил

Сердечный жар, так долго усыпленный…»

Г. «… счастливец с первых дней»

Д. «Ты усладил изгнанья день печльный,

Ты в день его Лицея превратил.»

Е. «Мой брат родной по музе, по судьбам»

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель.

Друзями своєї душі називав О.С.Пушкін товаришів по Ліцею. Як ви розумієте, ці юнаки були дуже різними, тому їхні взаємини з поетом також різнилися. Багато кого Пушкін згадав добрим словом у вірші «19 жовтня», комусь дуже зрадів при зустрічі, когось підтримав добрим словом у скрутну хвилину. Саме до ліцейського товариша Костянтина Данзаса він звернувся в останні дні свого життя за дружньою послугою… Ми ж, дізнавшись більше про друзів, краще пізнаємо самого поета

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

IV. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Микола Олександрович Корсаков (1800-1820)

«Он не пришел, кудрявый наш певец,
С огнем в очах, с гитарой сладкогласной:
Под миртами Италии прекрасной
Он тихо спит, и дружеский резец
Не начертал над русскою могилой

Слов несколько на языке родном,
Чтоб некогда нашел привет унылый
Сын севера, бродя в краю чужом.»

Після закінчення Ліцею (отримав похвальний з правом на срібну медаль), Корсаков став співробітником Міністерства закордонних справ. Восени 1819 року він був прикомандирований до російської місії в Римі. В Італії він захворів і невдовзі помер у Флоренції від сухот.

Як згадують сучасники Корсакова, за годину до смерті він склав напис для своєї могильної плити, і коли йому сказали, що у Флоренції не зуміють вирізати російські літери, він сам накреслив цей напис великими літерами і звелів скопіювати його на камінь»

Прохожий, поспеши к стране родной своей!
Ах, грустно умереть далеко от друзей!

Корсаков був однокласником Пушкіна в Царськосільському ліцеї. У 1812 році першим став випускати рукописний літературний журнал «Неопытное перо», авторами якого стали він сам, Пушкін і Дельвиг; в цьому журналі було вміщено вірш Пушкіна «Троянда».

На думку авторів дослідження про ліцейських товаришів Пушкіна, Микола Корсаков з усіх однокласників Пушкіна, мабуть, найближче стояв до нього і за своїм темпераментом і за силою природної обдарованості.

Корсаков писав вірші, переважно сатиричні або гумористичні, але найбільш відомим був як музикант. Великою популярністю користувалися його романси на вірші Пушкіна.

Пушкін присвятив Миколі Корсакову вірш «Гроб юноши», згадує його у віршах «Пируюшие студенты», «19 октября».

Корсаков опинився ще далі від друзів, аніж опальний поет… Корсаков ніколи не зустрінеться з друзями, не заспіває своїх пісень.

2. Федір Федорович Матюшкін (1799-1872)

Сидишь ли ты в кругу своих друзей,
Чужих небес любовник беспокойный?
Иль снова ты проходишь тропик знойный
И вечный лед полунощных морей?
Счастливый путь!.. С лицейского порога
Ты на корабль перешагнул шутя,
И с той поры в морях твоя дорога,
О волн и бурь любимое дитя!

Ты сохранил в блуждающей судьбе
Прекрасных лет первоначальны нравы:
Лицейский шум, лицейские забавы
Средь бурных волн мечталися тебе;
Ты простирал из-за моря нам руку,
Ты нас одних в младой душе носил
И повторял: «На долгую разлуку
Нас тайный рок, быть может, осудил!»

Морський офіцер, адмірал, мореплавець, учасник навколосвітніх експедицій Головіна Василя Михайловича (1817-1819 рр.) та Врангеля Фердинанда Петровича (1825-1827 рр.). Один із мисів на Чукотці був названий іменем Матюшкіна.

Федір Матюшкін був одним з найближчих друзів Пушкіна і після його смерті увійшов до комітету по спорудженню пам’ятника видатному поету.

Поет не випадково пише про море, корабель, хвилі. Ці символи стосуються всіх ліцеїстів, які потрапили у вир бурхливого життя, кожного очікують випробування на вірність ідеалам їхнього братерства.

3. Іван Іванович Пущин (1798-1859), Жанно, Іван Великий

И ныне здесь, в забытой сей глуши,
В обители пустынных вьюг и хлада,
Мне сладкая готовилась отрада:
Троих из вас, друзей моей души,
Здесь обнял я. Поэта дом опальный,
О Пущин мой, ты первый посетил;
Ты усладил изгнанья день печальный,
Ты в день его Лицея превратил.

Енергійна, чесна і мужня людина, патріот й істинний громадянин своєї Вітчизни.

З 1817 року Пущин був діяльним членом таємних декабристських організацій. На квартирі Пущина часто збиралися майбутні декабристи.

Декабристи – учасники російського опозиційного руху.

Починаючи з другої половини 1810-х років частина представників російської знаті й дворян вважали самодержавство та кріпосне право згубними для подальшого розвитку країни.

Після смерті імператора Олександра І на Сенатській площі (м. Петербург) відбулося повстання дворян, декабристів, які намагалися змінити державний устрій Російської імперії на парламентську республіку. Це повстання відбулося 14 грудня (декабря) 1825 року (звідси і назва декабристи .)

Пущин брав діяльну участь у повстанні на Сенатській площі. Це було збройне повстання і поет-декабрист дивом залишився живим та неушкодженим. Плащ діда-адмірала, який Пущин одягнув того дня, був густо пробитий кулями та картеччю.

Наступного дня після поразки повстання, до Пущина приїхав його ліцейський однокласник Олександр Горчаков, привіз закордонний паспорт, умовляв Пущина тікати з Петербурга.

Але Пущин відмовився рятуватися втечею, оскільки вважав сором уникнути участі інших його товаришів-повстанців. 16 грудня Пущина заарештували, визнали винним в організації повстання й засудили до смертної кари, яку замінили засланням на довічне поселення до Сибіру.

11 січня 1825 року Іван Пущин, не зважаючи на заборони та небезпеки, одним з перших відвідав опального поета Пушкіна під час його заслання у Михайлівському. Вони згадували минуле, Ліцей, однокласників, говорили про майбутнє Росії, читали комедію Олександра Грибоєдова «Горе от ума». Пущін розповів Пушкіну і про організацію таємних товариств у Росії.

Це була остання зустріч найближчих друзів.

13 грудня 1826 року Пушкін на згадку про приїзд Пущина написав вірш, який йому передадуть тільки через рік, коли він буде далеко у Сибіру, на каторжних роботах.

И. И. Пущину

Мой первый друг, мой друг бесценный!
И я судьбу благословил,
Когда мой двор уединенный,
Печальным снегом занесенный,
Твой колокольчик огласил.

Молю святое провиденье:
Да голос мой душе твоей
Дарует то же утешенье,
Да озарит он заточенье
Лучом лицейских ясных дней!

Спогади про Пушкіна Пущин зібрав у книзі «Записки о дружеских связях с А. С. Пушкиным»

4. Олександр Михайлович Горчаков (1798-1883), Франт

Ты, Горчаков, счастливец с первых дней,
Хвала тебе — фортуны блеск холодный
Не изменил души твоей свободной:
Всё тот же ты для чести и друзей.
Нам разный путь судьбой назначен строгой;
Ступая в жизнь, мы быстро разошлись:
Но невзначай проселочной дорогой
Мы встретились и братски обнялись.

Князь, російський дипломат і державний діяч, канцлер, з 1856 року міністр закордонних справ, захисник національних інтересів у зовнішній політиці, реформатор.

Один із трьох друзів, який у 1825 році відвідав Пушкіна у Михайлівському. Молодий дипломат, ризикуючи своєю кар’єрою, зустрівся з другом юності, що перебував у засланні.

Саме Олександр Горчаков став останнім із ліцеїстів, хто святкував «под старость» день Ліцею.

5. Антон Антонович Дельвіг (1798-1831), Тося

Когда постиг меня судьбины гнев,
Для всех чужой, как сирота бездомный,
Под бурею главой поник я томной
И ждал тебя, вещун пермесских дев,
И ты пришел, сын лени вдохновенный,
О Дельвиг мой: твой голос пробудил
Сердечный жар, так долго усыпленный,
И бодро я судьбу благословил.

Один з однокласників та найближчих друзів Пушкіна. Навчався він не охоче, але рано почав писати вірші, і уже в 1814 році вони були надруковані в «Вестнике Европы» («На взятие Парижа», за подписью Русский)

У 1817 році (рік випуску із Царськосельського ліцею)написав вірш «Шесть лет». Цей вірш поклали на музику і він став гімном ліцеїстів-випускників.

Чимало інших віршів Антона Дельвіга були покладені на музику. Мабуть, найвідомішим його твором став романс «Соловей», присвячений О.С.Пушкіну. Музику до нього написав відомий композитор Олександр Аляб’єв.

Після закінчення ліцею служив у Міністерстві фінансів, з 1821-1825 рр. служив помічником бібліотекаря Публічної бібліотеки І.А.Крилова.

За відвідування опального Пушкіна в Михайлівському був звільнений зі служби.

Помер у віці 34 років від тифу.

Друзі Пушкіна відзначали, що саме Дельвіга поет любив найсильніше і найніжніше. Рання смерть Дельвіга приголомшила Пушкіна. У листі своєму другу поет писав: «Грустно, тоска. Вот первая смерть, мною оплаканная… никто на всеете не был мне ближе Дельвига. Изо всех связей детства он один оставался на виду – около него собиралась наша бедная кучка. Без него мы точно осиротели»»

6. Вільгельм Карлович Кюхельбекер (1797-1846), Кюхля

С младенчества дух песен в нас горел,
И дивное волненье мы познали;
С младенчества две музы к нам летали,
И сладок был их лаской наш удел:
Но я любил уже рукоплесканья,
Ты, гордый, пел для муз и для души;
Свой дар, как жизнь, я тратил без вниманья,
Ты гений свой воспитывал в тиши.

Служенье муз не терпит суеты;
Прекрасное должно быть величаво:
Но юность нам советует лукаво,
И шумные нас радуют мечты...
Опомнимся — но поздно! и уныло
Глядим назад, следов не видя там.
Скажи, Вильгельм, не то ль и с нами было,
Мой брат родной по музе, по судьбам?

Пора, пора! душевных наших мук
Не стоит мир; оставим заблужденья!
Сокроем жизнь под сень уединенья!
Я жду тебя, мой запоздалый друг —
Приди; огнем волшебного рассказа
Сердечные преданья оживи;
Поговорим о бурных днях Кавказа,
О Шиллере, о славе, о любви.

Письменник, поет, декабрист. Почав друкуватися в 1815 році. Закінчив ліцей із срібною медаллю.

З 1817 року був членом таємних Російських опозиційних організацій.

Брав участь у повстанні на Сенатській площі 1825 р. Після поразки спробував втекти закордон, але був заарештований 19 січня 1826 року у передмісті Варшави. 25 січня його доставили у кайданах до Петербурга й засудили до 20 років каторжних робіт.

15 жовтня 1827 року випадково на дорозі зустрілися й попрощалися на все життя Пушкін, що повертався до столиці, й заарештований Кюхельбекер. Поліція не дала їм змоги поговорити хоч декілька хвилин.

У засланні продовжував займатися літературною діяльністю: писав вірші, поеми, статті, робив перекладами; викладав російську мову та літературу.

Помер в Тобольську від сухот.

Був одним з найближчих ліцейських друзів Пушкіна. Під час навчання в Ліцеї між ними навіть відбулася дуель через сатиричний віршик Пушкіна, в якому були слова «и кюхельбекерно и тошно». Кюхельбекер поклявся «укокошить Француза» (так Пушкіна називали в Ліцеї). Пушкін вистрелив у повітря, чого чекали й від Кюхельбекера. Короткозорий Кюхля все ж цілився, й пістолет танцював у його руці від напруги. На що Пушкін крикнув Дельвігу, який був секундантом: «Дельвиг, чего ты там стоишь в стороне? Там ведь опасно. Стреляет Кюхля, так что самое безопасное место на этой поляне – это там, где стою я». Це ще більше розпалило Кюхельбекера й він своїм пострілом збив шляпу з голови Дельвіга. Дельвіг від несподіванки сів у мокру траву, а Кюхельбекер з риданнями кинувся на шию Пушкіну.

Учитель.

Як бачимо, для кожного із своїх друзів Пушкін знаходить добре слово. Згадує їхні успіхи й таланти та, порівнюючи з собою, віддає перевагу кожному з них: за відданість службі, за відданість Батьківщині, за поетичний талант, за сердечність.

· Подумайте, чому Пушкін говорить про своїх найближчих друзів по Ліцею відразу після роздумів про тих, хто прагнув зайняти місце «нових друзів»?

«Нові друзі» - це друзі на годину, помилкові й лицемірні, вони ніколи не посядуть у житті ліричного героя того місця, що займають товариші-ліцеїсти. Тільки перевірені часом друзі здатні з ризиком для власної кар’єри та часом і життя простягти руку підтримки неблагонадійному поетові.

· Як змінюється художній простір вірша за спогадами про друзів, про дух Ліцею?

На початку вірша між випускниками ліцею, що прийшли на свято-зустріч, і ліричним героєм величезна відстань. Усвідомлення неможливості бути разом із друзями, гіркота розлуки переповнює героя. Але зі спогадами про друзів, про дух ліцею змінюється настрій ліричного героя і, разом з тим, художній простір самого вірша. Ліричний герой не відчуває просторової перешкоди. Він не тільки розумом, а й серцем серед присутніх на святі ліцею. Спогади минулого й сподівання на краще майбутнє ніби сходяться для річного героя у теперішньому. Відомо, що вірш «19 жовтня» був створений Пушкіним у період між 10 і 20 жовтня 1825 року. Таким чином «проживання» Пушкіним дня Ліцею на відстані від друзів і процес роботи над віршем перетнулися в художньому і в реальному просторі й часі.

· Яку роль у вірші відіграють тости-заздравниці? Виразно їх прочитайте й прокоментуйте.

Проголошення тостів свідчить про те, що ліричний герой більше не почувається самотнім. Він – один із учасників великого банкету перших випускників Царськосельського ліцею – частина цього осередку дружби, вільнодумства, частина осередку істинних патріотів своєї Вітчизни, чесних і порядних людей.

· Який сенс заздравниці на честь царя?

· Виразно прочитайте останню строфу вірша. Розкрийте сенс протиставлення ліричного героя Пушкіна невідомому другу-ліцеїсту, якому на схилі віку випаде останньому святкувати День ліцею. Поясніть, чому вино у його чаші буде гірким. Доведіть, що фінал вірша звучить оптимістично.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. УЗАГАЛЬНЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО

МАТЕРІАЛУ

· Чи залишились у вас питання за змістом твору, на які ви не отримали відповіді?

· До осмислення яких думок твору вам хотілося б повернутися? Чому?

· Яким перед нами постає образ ліричного героя вірша?

· Що йому допомагає долати самотність в тяжких життєвих випробуваннях?

· Як автор розуміє істинну дружбу?

· Сформулюйте провідну думку вірша. Чим вона цінна для вас особисто? Чи втратить вона цінність з плином часу? Чому?

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

· ст.157-158, скласти хронологічну таблицю;

· читати повість-феєрію «Пурпурові вітрила», О.Грін

8 клас

Тема. Особливості культури і мистецтва доби європейського Відродження

Мета: ознайомити з основними засадами мистецтва Відродження, представниками мистецтва Ренесансу, їхніми творами; вчити складати опорні конспекти, виступати із повідомленням; розвивати увагу, уміння слухати; виховувати гуманізм.

Обладнання: портрети Сервантеса, Шекспіра, Рафаеля, Леонардо да Вінчі, картини художників-гуманістів.

Тобі дана можливість впасти до рівня тварини,

але також і можливість піднестися до рівня істоти богоподібної

лише завдяки особистій внутрішній волі.

Піко делла Мірандола

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності

Робота з епіграфом

Учитель читає вислів графа Піко делла Мірандоли

• Як ви розумієте цей вислів?

• Чи погоджуєтесь ви з ним?

Велика відповідальність — розуміти, що лише від тебе залежатиме твоє майбутнє. І нікому докоряти, що у житті відбувається щось не так, як хотілось би. Такими сміливцями були титани Відродження — нової доби у розвитку людства.

II. Вивчення нового матеріалу

1. Виступ учня-географа на тему «Географічні відкриття доби Відродження»

2. Виступ учня-літературознавця

Відродження, або Ренесанс (Кепатапсе), — доба в історії культури та мистецтва ХIV-ХVI ст., що започаткована в Італії.

Вперше термін Ренесанс вжив історик мистецтва Дж. Вазарі у ХVІ ст.

Доба Відродження — це доба великих географічних відкриттів, епоха бурхливого розвитку науки, розквіту мистецтв та становлення високих загальнолюдських ідеалів. Вона являє собою перехід від середньовічної культури, для якої характерним є аскетизм із його презирством до усього земного і тілесного, до культури нового часу.

Спочатку діячі Ренесансу бачили своє головне завдання у відродженні ідеалів античності, звідки й виникла назва епохи. Але з часом ідейною основою Відродження став гуманізм — вчення, засноване на визнанні цінності людини як особистості, її права на розвиток і вияв своїх здібностей. Провідною стала ідея людини, чия гідність визначалася не знатністю походження, не званнями чи багатством, а особистою доблестю, благородством у справах та думках.

У середньовічному мистецтві у центрі уваги завжди був Бог, а у мистецтві Відродження центральне місце посідає людина в усій свої фізичній, моральній, інтелектуальній красі. Велика віра в людину, її безмежні можливості була основною в ідеології Ренесансу.

Якими творами уславилася доба Відродження? Це лірика Петрарки і «Декамерон» Боккаччо (Італія), романи «Гаргантюа та Пантагрюель» Рабле (Франція) та «Дон Кіхот» Сервантеса (Іспанія), драматургія та лірика Шекспіра (Англія).

3. Виступ учня-мистецтвознавця

• Розповідь про живопис Ренесансу з демонстрацією репродукцій та коментарів до них.

Варіант: розглянути репродукції картин Леонардо да Вінчі «Джоконда» та Рафаеля «Сікстинська мадонна», розповісти про свої враження.

• Особливий розквіт живопису, скульптури й архітектури відбувся в Італії. Всесвітньо відомі картини «Джоконда» Леонардо да Вінчі, «Сікстинська мадонна» Рафаеля, «Даная» Тиціана, скульптури «Давид» і «Мойсей» Мікеланджело.

III. Узагальнення та систематизація знань

1. Робота з лінією часу